Закриті градирні істотно відрізняються від відкритих градирень

 

 

 

 

Будучи звичайним теплообмінним обладнанням у промислових системах і системах кондиціонування повітря, закриті градирні суттєво відрізняються від відкритих градирень принципами роботи, конструкцією, характеристиками продуктивності та сценаріями застосування. Хоча обидва націлені на відведення тепла та охолодження, їхні основні концепції дизайну та функціональне розташування абсолютно різні, що безпосередньо впливає на їх вибір та експлуатаційні характеристики в практичних застосуваннях. Нижче наведено детальне порівняння двох типографських веж.

 

 

Найбільш принципова відмінність закритих ілежить відкрита градирняу принципах їх роботи, які також визначають їх загальні функціональні характеристики. У відкритих градирнях використовується метод прямого контактного тепла: циркулююча вода з високою{1}}температурою рівномірно розбризкується на шар упаковки за допомогою системи розпилення, утворюючи тонку водяну плівку, яка повністю контактує з повітрям за рахунок розсіювання тепла. Це в основному досягається за допомогою двох методів: відчутного теплообміну між водою та повітрям і поглинання прихованого тепла, спричиненого випаровуванням води, причому приховане тепло випаровування становить приблизно 80% загальної тепловіддачі. Після теплообміну охолоджена вода потрапляє в нижній відстійник і насосом повертається в систему для циркуляції. Однак під час його процесу циркулююча вода безпосередньо піддається впливу повітря, що робить її схильною до змішування з пилом, домішками та мікроорганізмами з навколишнього середовища.

 

 

 

 

Навпаки, закрите охолодження є непрямим контактним методом теплообміну. Технологічна рідина, яку потрібно охолодити, циркулює всередині закритого змійовика, не маючи прямого контакту із зовнішнім повітрям. Система розпилення розпилює охолоджуючу воду на зовнішню поверхню змійовика, утворюючи водяну плівку. Тепло від рідини з високою-температурою всередині змійовика передається розбризкуваній воді через стінку труби, а електронний вентилятор спрямовує потік повітря, щоб відводити тепло шляхом випаровування та конвекції. Розбризкувана вода потрапляє в піддон для циркуляції, тоді як технологічна рідина залишається чистою та вільною від зовнішнього забруднення. Крім того, закриті градирні можуть перемикатися між повним-режимом випаровування, сухим режимом і гібридним режимом відповідно до температури навколишнього середовища, збалансовуючи енергоефективність і збереження води.

 

 

Відповідно до різних принципів роботи, структурні компоненти двох градирень також суттєво відрізняються. Відкриті градирні мають відносно просту конструкцію, яка в основному складається з корпусу башти, напірного шару, системи розбризкування, відстійника та дрейфоуловлювача. Пакувальний шар зазвичай виготовляють із ПВХ гофрованих плит з великою питомою поверхнею ara (до 200-400 квадратних метрів на кубічний метр) для посилення контакту між водою та повітрям. Уловлювач дрейфу використовується для зменшення втрат води, а подача підключається до циркуляційної системи. Хоча його легко чистити, він також схильний до утворення накипу та росту водоростей.

 

 

 

 

 

 

Закриті градирні мають більш складну конструкцію, де основним компонентом є закритий змійовик, який зазвичай виготовляється з нержавіючої сталі або міді, має гарний опір тиску (1,6-2,5 МПа) і теплопровідність. На додаток до молитовної системи, вентилятора та відстійника, вони оснащені каплеуловлювачами, щоб запобігти розбризкуванню води повітрям. Деякі моделі також оснащено анти-заморозками, як-от електричні нагрівальні стрічки, для адаптації до середовища з низькими температурами. Завдяки додаванню котушки,закриті градирнімають більший опір повітря, ніж відкриті градирні, тому кількість супутніх вентиляторів зазвичай вище.

 

 

З точки зору експлуатаційних характеристик, обидва типи градирень мають чіткі переваги та недоліки. Відкриті градирні пропонують такі переваги, як висока теплоефективність, проста структура, низькі початкові інвестиції та низькі витрати на технічне обслуговування. Вони можуть швидко знижувати температуру води завдяки прямому контактному теплообміну, що робить їх придатними для-великомасштабного промислового охолодження, де вимоги до якості води невисокі. Однак вони споживають велику кількість води зі значними втратами на випаровування, а циркулююча вода схильна до забруднення, що вимагає частої обробки води для корозії та утворення накипу.

 

 

Закриті градирні чудово зберігають воду та запобігають забрудненню, споживаючи на 30%-50% менше води, ніж відкриті градирні. Технологічна рідина циркулює в замкнутому контурі, уникаючи окислення, корозії та забруднення, що ефективно продовжує термін служби підключеного обладнання. Вони підходять для високоточного технологічного охолодження. Однак початкові витрати на технічне обслуговування відносно вищі, а через бар’єр стінок змійовика ефективність розсіювання тепла трохи нижча, ніж у відкритих градирень.

 

 

Ці відмінності безпосередньо визначають їх сценарії. Відкриті градирні широко використовуються на електростанціях, металургійних заводах, у загальних промислових системах охолодження та централізованих системах кондиціонування повітря, де вимоги до якості води невисокі та потрібні невеликі об’єми оборотної води. Закриті градирні більше підходять для сценаріїв з високими вимогами до якості води, таких як точне машинобудування, виробництво електроніки та фармацевтична/харчова промисловість, а також регіони з дефіцитом води або суворими умовами. Вони також підходять для охолодження корозійних або дорогих технологічних середовищ, таких як кислотні розчини та розчини етиленгліколю.

 

 

 

 

Таким чином, закриті зубчасті башти та відкриті градирні суттєво відрізняються принципами роботи, структурою, продуктивністю та сценаріями застосування. Відкриті градирні зосереджені на економічній-ефективності та ефективності, тоді як закриті градирні наголошують на збереженні води, запобіганні забрудненню та стабільності. У практичних застосуваннях відповідний тип слід вибирати на основі фактичних потреб, таких як якість води, споживання води, ефективність розсіювання тепла та інвестиційний бюджет, щоб забезпечити стабільну та ефективну роботу системи охолодження.